Моя улюблена справа…

Любов до створення красивого одягу

прийшла в моє життя несподівано

Я ж Філолог – значить мала обов’язково врешті-решт прийти до свого «призначення» – стати шкільною Вчителькою і таким чином завершити логічний ланцюжок власного професійного становлення)))

Але ж ні!  Все ніяк не вдавалося знайти тиху гавань «роботи за фахом», заспокоїтися і пливти за течією. То несподівано пощастило стати літературним редактором газети, то я вже редактор фінансового наукового видання, то викладаю літературу у майбутніх медиків, то…. Словом, школа ніяк не вписувалася у мої горизонти))) Це страшно засмучувало мою маму, вона таки не полишала надії на здійснення цієї СВОЄЇ мрії.

Крутий поворот у моєму житті стався різко – я переїхала до Мініполіса і пріоритети кардинально змістилися в бік тишини, гармонії, дитячого сміху… Ідеально в цій новій атмосфері вписалося нове хобі – я почала малювати. Але не пензлем і не на папері, моїм інструментом став комп’ютерний монітор. Весь вільний час я присвячувала здобуттю знань, удосконалювала техніки, вивчала програми… Я малювала і малювала, малювала і малювала…. Скільки разів здавалося, що нічого, НІЧОГО у мене не виходить))) Я покидала все і… знову поверталася з новими ідеями.  

Зараз, дуже сміюся над тими істериками «дівчинки-відмінниці», яка звикла все схоплювати «на льоту» ,  а тут, виявляється, знайшлася справа, яка «не по зубах». У мене в голові народжувались образи прекрасних суконь, сорочок і аксесуарів, прикрашених вишуканими вишитими шедеврами за моїм авторським дизайном…….. Але перші роботи здавались тільки карикатурами на ці образи)))))

В хорошій пригоді тут стала природна впертість. Вона, звісно, доводить до межі моїх близьких у якихось життєвих питаннях, але суто у сходженні до ключової мети допомагає не здаватись нізащо.

Сьогодні я впевнено можу сказати, що дійсно знаю, що таке натхнення! Коли воно огортає мене – час зупиняється, я буквально занурююсь з головою у свою ідею. Гарячково, на одному подиху веду її до завершення. Коли картинка, яка зненацька народжується в моїй голові, постає у своєму матеріалізованому вигляді – це моє тихе щастя….  

Люблю цей стан, хоча з психологічної точки зору, думаю він може мати якусь діагностично-клінічну назву))))) Це моя одержимість, захоплення, пристрасть, фетиш…

To be continued…