KOSMOS MINIpolisa

Я дуже дивна… Хоча, думаю,   і всі навколо дивні   по-своєму … Я можу все перебільшувати, драматизувати, додавати лишнього контрасту. А можу, навпаки, не помічати якогось надважливого нюансу і від цього моя дійсність теж викривлюється. Якщо приймаю рішення інтуїтивно і експресивно – потім картаю себе за несерйозність…Якщо довго зважую всі «за» і «проти» – сумніваюся знову і знову… В моменти такого собі «загострення» –   я збираю валізу і змінюю свої «життєві шпалери» ненадовго…. Ви не уявляєте, які незвичні ситуації і цікаві історії, які інші люди починають виринати поруч з моїм маршрутом. Я тоді люблю відчувати себе якоюсь невагомою невидимкою і, осмислюючи все нове, що трапляється так невипадково – знаходжу багато відповідей і рішень для себе. Зараз я хочу дозволити собі бути вільною – може від цього стану ще щасливішою? Мій статус – полегшення…. і внутрішня реактивація… To be continue …

Любов до створення красивого одягу прийшла в моє життя несподівано Я ж Філолог – значить мала обов’язково врешті-решт прийти до свого «призначення» – стати шкільною Вчителькою і таким чином завершити логічний ланцюжок власного професійного становлення))) Але ж ні!   Все ніяк не вдавалося знайти тиху гавань «роботи за фахом», заспокоїтися і пливти за течією. То несподівано пощастило стати літературним редактором газети, то я вже редактор фінансового наукового видання, то викладаю літературу у майбутніх медиків, то…. Словом, школа ніяк не вписувалася у мої горизонти))) Це страшно засмучувало мою маму, вона таки не полишала надії на здійснення цієї СВОЄЇ мрії. Крутий поворот у моєму житті стався різко – я переїхала до Мініполіса і пріоритети кардинально змістилися в бік тишини, гармонії, дитячого сміху… Ідеально в цій новій атмосфері вписалося нове хобі – я почала малювати. Але не пензлем і не на папері, моїм інструментом став комп’ютерний монітор. Весь вільний час я п...